Summary: Наука має безліч застосувань, але способів вдало підчепити когось придумала не багато. Однак, нещодавні дослідження генетики захворювань підтримують вас в тому, щоб ви все ж підійшли і познайомилися з тим незнайомцем в барі, бо від самотності ви можете захворіти.Самотні люди мають більше шансів захворіти недугами пов’язаними з хронічними запаленнями, такими як хвороби серця і деякі види раку. Згідно статті опублікованої минулого року медиками організації «Public library of science», рівень смертності від самотності приблизно такий самий як рівень смертності від куріння та алкоголізму. Вони розглянули та об’єднали результати 148 попередніх досліджень, в яких протягом 7,5 років брали участь 300 000 людей, та взяли до уваги такі фактори, як вік та попередні захворювання. І вони дійшли висновку, що товариські люди мають на 50% більше шансів на виживання, ніж самітники.Стівен Коул з Каліфорнійського університету каже, що знає в чому причина. На нараді AAAS у Вашингтоні він розповів про свою роботу над вивченням експресії генів самотніх людей. Доктор Коул зібрав зразки лейкоцитів у самотніх та у компанійських людей. Потім проаналізував активність їхніх генів вимірюючи її кількістю виробленої речовини, що називається матрична рибонуклеїнова кислота. За вказівками генів, ця молекула вказує клітинам, який протеїн виробляти. Рівень матричної РНК з більшості генів в обох типів людей виявився однаковим. Однак, деякі гени в одиноких були менш активними, а деякі навпаки. Крім того, і активні і менш активні типи генів виходили з невеликого числа функціональних груп.Загалом кажучи, менш активні гени у самотніх людей - це ті, що беруть участь у запобіганні вірусних інфекцій. Більш активні беруть участь у захисті проти бактерій. Доктор Коул вважає, що це пояснює не лише, чому самотні люди більше хворіють, а й чому, з точки зору еволюції, це відбувається. Проти запалень існує антибактеріальна реакція.Важливою частиною головоломки є те, що віруси приходять від інших заражених людей і є зазвичай видо-специфічними. Бактерії, навпаки, часто ховаються в середовищі (наприклад правець), і можуть розвиватися у багатьох хазяїнів (як бубонна чума). Тому у компанійських людей більший ризик вірусних захворювань, але, як вважає доктор Коул, еволюція вже створила механізм (подробиці якого залишаються неясними), який провокує лейкоцити реагувати відповідним чином. І навпаки, у самотніх людей краще розвинений захист від бактеріальної інфекції, яка для них має відносно більший ризик.Доктор Коул показав, що є механізм, за допомогою якого середовище (в цьому випадку соціальне середовище) передається в людське тіло та провокує його гени на відповідну реакцію. Справа не в тому, що самотні та товариські люди генетично відрізняються одні від одних. Це швидше їх гени керуються по-різному, залежно від того наскільки соціальною є людина. Д-р Коул вважає , що це регулювання є частиною ширшого механізму, який налаштовує людей залежно від обставин, в яких вони опинились. Коли самотність стає хронічною, механізм виходить з ладу, і запальні процеси також стають хронічними.Якби не цивілізація, то хронічна самотність була б надзвичайно рідкісною (так як окремі особи уразливі для хижаків), і тоді еволюція просто проігнорувала б її. Тепер, як не парадоксально, серед популяції, яку витворила цивілізація, самотність – не рідкість, а разом з тим, виходить, що природний відбір, який не зважає на майбутнє, ще не знайшов часу справитися з цією проблемою.Джерело: Healthy living - Mind and body
